Віталій під час свого першого бойового виходу був одразу ж старшим групи. Фактично вів побратимів на перше завдання. На бронежилеті написав молитву, яку порадила мати…
Рухалися маршрутом. Помітили ворога. Надійшов наказ взяти його в полон. Окупант почав тікати. Бійці зробили декілька пострілів, щоб він зупинився – забіг у підвал розбомбленої будівлі. Обережно зайшли – з контролем. Полонили. Як виявилося, він був на позиціях ще з минулого року. Відвели його на евак і продовжили місію.
«Рухались й по ходу зачищали будівлі. Вперед-вперед – і дійшли далеко. Дуже багато FPV. Відповідальність велика йти старшим групи, – каже Віталій. – Звісно переживав – це ж не прогулянка!.. Все розбите навколо. Моя група якимсь дивом зайшла найдальше. Читав молитву, яку мама порадила. Написав її собі на броні…
Більшість знань, як себе поводити там, отримав вже в «Ареї». Це дуже допомогло. Також я довірився командирам, які вели нас за допомогою пташки. Якщо робитимеш що заманеться, буде біда. Але й логіку треба вмикати, бо якщо тебе розбирають, то спостереження не допоможе. Як були в укритті, потрапили під газ. Вчасно вискочили – це рятувало. Там важлива кожна дрібниця, навіть витоптана трава… Треба бути дуже уважним».
Віталій з побратимами пробув на позиціях два з половиною місяці. Настав час відновлення й відпочинку. Тепер він вже досвідчений боєць.